"...Три скрики барв, три скрики божевіль..."
(вечір другий)
до 30-х роковин перепоховання
Василя Стуса, Юрія Литвина, Олекси Тихого.
Участь беруть -
Неллі Корнієнко, Дмитро Стус,
Галина Стефанова, Роман Веретельник, Євген Копйов
Вхід вільний.
Наші контакти:
телефон 044 279 12 89, 067 8933867, 050 3852758
адреса вул. Володимирська 23 В
kurbas.org.ua
Більше про цю подію зі статей
19 листопада 1989 року в Києві десятки тисяч людей провели в останню путь загиблих у радянських тюрмах українських діячів Василя Стуса, Юрія Литвина та Олексу Тихого.
Їх свого часу на різні терміни засудили за «антирадянську пропаганду та агітацію».
Під час перепоховання відбулася масова хода в центрі Києва, а потім до Байкового кладовища з великою кількістю українських синьо-жовтих стягів. Одні були учасниками самої ходи, інші зустрічали її в різних місцях, знаючи запланований маршрут.
Називають різну кількість людей, які того дня вийшли на вулиці української столиці, вважаючи своїм обов'язком віддати шану Василеві Стусу, Юрію Литвину та Олексі Тихому. Одні кажуть про 30 тисяч осіб, інші – 100 тисяч.
Один із організаторів перепоховання та перевезення трун дисидентів із Росії до України Володимир Шовкошитний у своїх спогадах писав : «Жовто-блакитне море пронесло тлінні останки Стуса, Тихого і Литвина вулицею Володимирською, повз КГБ, звідки й починалася їхня хресна путь, до пам’ятника Кобзареві й далі на Байковий цвинтар. Близько ста тисяч людей вийшли на вулиці Києва, аби сказати: «Ми – українці! Це наша земля! Це наші герої! Ми – народ!».
Використання на перепохованні великої кількості українських синьо-жовтих стягів стало важливим поступом у відновленні українського прапора на українських теренах, забороненого за радянського режиму. У голові колони майорів і великий червоно-чорний прапор. До того дня силовики у столиці України намагалися перешкоджати публічному використанню національної символіки.
